на главную | карта сайта | контакты | українською
 
 
  Признание и допуск к принудительному исполнению решений иностранных судов, на территории Украины, России, Казахстана (экзекватура, легализация)
   
  Обжалование в Европейском суде по правам человека
   
  Юридическая проверка контрагентов по России, Украине, Казахстану
   
  Услуги для физических и юридических лиц, резидентов России
   
  Защита интересов в суде
   
  Юридические услуги на территории России
   
  Наследование
   
  Досудебное урегулирование споров
   
  Исполнительное производство
   
  Услуги арбитражного управляющего
   
  Защита прав потребителей
   
  Составление и сопровождение договоров
   
  Сопровождение кредитных отношений
   
  Регистрация юридических лиц и СПД
   
  Защита интересов страхователя при наступлении страховых случаев
   
  Обжалование штрафных санкций ГАИ
   
  Межконфессиональные споры
   
  Семейный юрист
   
  Юридическое сопровождение брачно-семейных отношений
   


    • Государственные органы
    • Реквизиты судов
    • Хозяйственные суды
       Украины
 
Партнеры:


    

Документация по делу о наследовании - Апелляционная жалоба в Аппеляционный суд Днепропетровской области

До Апеляційного суду Дніпропетровської області

Позивач: Коган Борис Григорович
49131, м. Дніпропетровськ, п. Таромське, вул. Академіка Кисловського, б. 22

Представник Позивача: Стюпан Денис Володиимрович
49080, м. Дніпропетровськ, вул. Шолохова, б. 19,кв. 305


Відповідач: Шелест Тамара Кирилівна
49050, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, б. 98, кв. 69


Треті сторони: Солонінко Валерій Миколайович
49002, м. Дніпропетровськ, вул. Мініна, б. 15, кв.7

Солонінко Ангеліна Вікторівна
49002, м. Дніпропетровськ, вул. Мініна, б. 15, кв.7

Приватний нотаріус Суслова Надія Борисівна, 49069, м. Дніпропетровськ, пр. Г. Сталінграду, б.3

КП ДМБТІ
49000 м. Дніпропетровськ, вул. В.І. Леніна, 9

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
(на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
по справі № 2-32 2011 рік від 18 березня 2011 року)


     18 березня 2011 року cуддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., прийняв рішення по цивільній справі № 2-32 2011 рік за позовом Когана Бориса Григоровича до Шелест Тетяни Кирилівни, треті особи Солонінко Валерій Миколайович, Солонінко Ангеліна Вікторівна, приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Суслова Надія Борисівна та комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про визнання заповіту не дійсним. Даним рішенням, Когану Б.Г. у задоволені позовних вимог було відмовлено.

     Вважаю вищевказане рішення, таким, що винесено з суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права України, не законним не обґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав:

     1. Невідповідність висновків суду обставинам справи .

     У мотивувальній частині не законного рішення від 18.03.11 суддя Антонюк О.А., робить висновок, що Мінкович З.Г. мешкала одиноко та будь-яку допомогу чи підтримку позивач (Коган Б.Г.) їй не надавав. Однак даний висновок абсолютно не відповідає обставинам цивільної справи № 2-32 2011 рік, та спростовується показами свідків Нащека Ніна Федорівна (адреса - с. Таромське, пров. Піонерський, б.30), Орєхова Зоя Іванівна (адреса - с. Таромське, вул. Академіка Кісловського, б.22), Рольбейн Етя Ісаковна (адреса - м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, б.15, кв. 44), Щербаченко Софія Михайлівна (адреса - м. Дніпропетровськ, вул. Героїв, б.19, кв.83). Дані свідки, були викликані до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська на підставі клопотань, які були надані до даного суду 20.01.11. Вищевказані свідки були допитані суддею Антонюком О.А. у судовому засіданні "10" лютого 2011. Так свідок Щербаченко С.М., яка була знайома з Мінкович З.Г. з 1957 року, повідомила суду, що саме брат (Коган Б.Г.) усе життя Мінкович З.Г. допомогав їй у всіх сферах життя, допомагав по господарству "все замінював", возив до лікарів у інші області України, навіть брав кожен раз зі своєю сім'єю на відпочинок. Також Щербаченко С.М. приходила 12 лютого 2005 року у гості до Мінкович З.Г., жодного Солонінка там не було також Мінкович З.Г. у розмові зданим свідком жодним чином не згадувала про той факт, що їй потрібен догляд та що за нею доглядає сім'я Солонінко. Ці свідчення спростовують показання Солонінко В.М., який стверджував, що активно почав доглядати Мінкович З.Г. з 08.01.05. Свідок Рольбейн Е.І.(була знайома з Мінкович З.Г. шість років до дня її смерті) свідчила про те, що у Мінкович З.Г. з братом (Коган Б.Г.) були дуже теплі родинні стосунки. Мінкович З.Г. кожну неділю їздила до брата у гості у с. Таромське. Брат допомагав їй у всіх питаннях ведення домашнього господарства, постійно привозив багато продуктів харчування. Свідок Нащека Н.Ф.(була знайома з Мінкович З.Г. більше десяти років до дня її смерті)повідомила що Мінкович З.Г. 08.01.05 приймала активну участь у відмічанні дня народження Когана Б.Г., що відображалась у танцях та активній поведінці.

     Однак суд, жодним чином не навів у своєму незаконному рішенні жодного з перелічених свідків, не дослідив вищевказані свідчення, а навпаки спотворюючи факти та обставини, які були дослідженні по вище вказаній справі, робить висновки, які жодним чином не відповідають обставинам даної цивільної справи.

     Суддя Антонюк О.А. аналізуючи процес кримінального слідства, щодо заяв Когана Б.Г. в порядку ст. 97 КПК України, про підроблення заповіту Мінкович З.Г. від 21.02.05 реєстровий номер 552, робить висновок, що кримінальну справу закрито, за відсутністю складу злочину, однак до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 16 березня 2011 року, було надано клопотання про залучення до матеріалів цивільної .справи № 2-32 2011 рік (2-44/10 номер даної справи у 2010 році), листа прокуратури Дніпропетровської області № 04/2/2-922-07 від 04.02.11, про те, що всі постанови про закриття кримінальної справи № 63059046, відмінені прокуратурою Дніпропетровської області. Незважаючи на даний лист прокуратури, суддя Антонюк О.А., без будь-яких підстав в всупереч існуючим фактам, встановлює обставини, які мають значення для вирішення вищевказаної цивільної справи.
     Таке спотворювання доказів та відмова вказувати обставини які були встановлені у ході судового слідства, є грубим порушенням вимог ч. 3 ст. 213 ЦПК України, так як обґрунтованим рішенням, є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
     Вибіркова оцінка доказів, наданих тільки стороною відповідача, є грубим порушенням приписів п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.09 № 14, який регламентує, що у мотивувальній частині слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення, для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта ст. 60 ЦПК)
Тобто, не законне судове рішення від 18.03.11 не містить жодного нормативного обґрунтування, щодо ігнорування таких доказів, як свідчення вищевказаних свідків, експертного дослідження (почеркознавча експертиза) від 15.05.06 № №6-290.4., довідка технічного дослідження документів № 159 від 31.05.05).
Вищевказане не законне рішення, також грубо порушує приписабз.3 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.09 № 14, який регламентує, що пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, пояснення експерта, спеціаліста наводяться в рішенні суду від третьої особи. Жодних згадувань про осіб, які були викликані та допитані, у якості свідків з ініціативою позивача (Когана Б.Г.), рішення від 18.03.11 не містить.

     2. Порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
     Згідно з ч.1,2 ст. 197 ЦПК України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду.
Як вбачається з оспорюваного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.03.11, жодного технічного фіксування судового процесу по цивільній справі № 2-32 2011 рік не відбувалось, так як жодної згадки про допит свідків та взагалі про існування свідків, щодо даної цивільної справи, у вищевказаному рішенні не має.
     Таке плюндрування з боку суду вищевказаної норми цивільного процесу, є також грубим порушенням п. 35 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.09р. № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", який регламентує, що фіксування судового процесу є однією з гарантій його гласності як основоположного принципу правосуддя. Це означає обов'язковість процесуального оформлення докуметів, які фіксують процесуальні дії суду, сторін та інших учасників цивільного процесу, а також обставин (факти) при розгляді справи. У зв'язку з цим суди мають забезпечити суворе виконання вимог статей 197-200 ЦПК про порядок складання та оформлення журналів і протоколів та їх зміст.
     Таким чином, можна зробити висновок що, свідчення вищевказаних свідків, жодним чином не були дослідженні судом.
     Також, в порушення вимог ст.212 ЦПК України, суд не надав жодної правової оцінки висновкам почеркознавчої експертизи науково-дослідного експертно криміналістичного центру при МВС України на транспорті №6-290.4 від 21.02.05р. (експерти Вьюрков М.А., Зуб А.А.). Це порушення процесуального закону було вчинено судом, тому що висновки вищевказаної експертизи, підтверджували факт підписання спірного заповіту не Мінкович З.Г., а іншою особою, яка не мала жодного відношення, щодо майна яке успадковувалось, що є у свою чергу, підтвердженням наявності одного з різновиду недійсного правочину - нікчемного правочину. Згідно з ч.1 ст. 1257 ЦК України "Недійсність заповіту" заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

     Таким чином, заповіт і від 21.02.05р., реєстровий номер 552, засвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Суслова Н.Б. - є нікчемним правочином.
Згідно з абз. 5,6 розділу "Застосування правових наслідків недійсності правочину" Узагальнення Верховного Суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" якщо позивач не заявляв окремо вимогу про встановлення нікчемності правочину, а посилається на її нікчемність при обґрунтуванні іншої пред'явленої вимоги, суди не вправі посилатися на відсутність рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинні дати оцінку таким доводам позивача в мотивувальній частині рішення або ухвалити додаткове рішення. Стосовно положення ч.2 ст. 215 ЦК України, про те що, суд не вимагає визнання паровичну недійсним, якщо його недійсність встановлена законом, необхідно зазначити, що така потреба може виникнути, у разі, якщо такий правочин зареєстрований у державних органах, тощо. У таких випадках рішення суду, який лише констатує недійсність парвочину, можуть бути визначені відповідні правові наслідки недійсності правочину, зобов'язано державні органи скасувати його реєстрацію.
     Так у відповідності до витягу із спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 26.03.10 (приватний нотаріус Воробйова О.О.) недійсний заповіт від 21.02.05., номер в реєстрі - 552 (засвідчено приватним нотаріусом Суслова Н.Б.) зареєстровано у спадковому реєстрі ДМ "Інформаційний центр" Мін'юсту № 8736173 у відповідності до Наказу Мін'юсту України "Про спадковий реєстр" від 17.10.00 № 51/5. Згідно з п. 2 Постанови КМ України "Про затвердження тимчасового порядку реєстрації правочинів" № 671 від 26.05.04, держателем державного реєстру правочинів, є такий державний орган, як Мін'юст України. Таким чином, є встановлений факт реєстрації вищевказаного недійсного правочину у державному органі України - Міністерстві юстиції.
     Згідно з абз. 2 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 N 9, у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

     На підставі клопотань Позивача, від 06.04.10 та 01.06.10, були витребуванні до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ, матеріали кримінальної справи № 63059046, зокрема і почеркознавча експертиза науково-дослідного експертно криміналістичного центру при МВС України на транспорті №6-290.4 від 21.02.05р., які знаходились на вивченні судді Антонюк О.А., на протязі п'яти місяців, що підтверджується листом прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська від 26.08.10 № 637.
Однак, суд приймаючи вищевказане не законне рішення свідомо відмовився від дослідження даного важливішого доказу у цивільній справі № 2-32 2011 рік, чим ще раз підтвердив необґрунтованість прийнятого рішення від 18.03.11 рішення.

     Так як предметом спору по цивільній справі № 2-32 2011 рік, було визнання письмового документу (заповіту) недійсним з причин підписання даного документа особою, яка не мала право підписувати вищевказаний заповіт, згідно з приписами ч.1 ст. 143 ЦПК України, які передбачають, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, позивач 09.02.11 надав до суду заяву про призначення судово-почеркознавчої експертизи підпису, який має місце на спірному заповіту. 18.03.11, суддя Антонюк О.А. відмовив позивачу у призначенні вищевказаної експертизи, мотивуючи таке рішення не достатнім доказовим обґрунтуванням необхідності призначення вищезазначеної експертизи, але ст. 143 ЦПК України, не передбачає будь-якого доказування необхідності призначення будь-якої експертизи. Згідно з абз.2 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" суддя має призначити експертизу, якщо необхідність експертного висновку обумовлена обставинами, викладеними у позовній заяві. Призначення експертизи відбувається як правило до судового розгляду. Тобто вже у липні 2005 року судя Антонюк О.А. зобов'язан був самостійно призначити судово-почеркознавчу експертизу. На період відкриття провадження по даній цивільній справі, Позивач надав до матеріалів позовної заяви довідки технічного дослідження документів № 159 від 31.05.05, яка була підготовлена НДЕКЦ при УМВС України у Дніпропетровській області, дана довідка засвідчила, що підпис, який має місце на спірному заповіті та у реєстрі №1 для реєстрації нотаріальних дій, скопійовано з підпису, який було виконано не Мінкович З.Г., а іншою особою. Однак, для судді Антонюк О.А. за шість років розгляду даної цивільної справи не знайшлось підстав, для призначення експертизи, навіть коли це просив зробити позивач.

     Тому позивач, надає клопотання до Апеляційного суду Дніпропетровської області про призначення судово-почеркознавчої експертизи (оригінал додається до даної апеляційної скарги) .
Також, порушуючи вимоги ч.3 ст. 213 ЦПК України, суддя Антонюк О.А., відмовив, для запобігання можливої заангажованості суду після отримання пояснень даних спецалаістів, позивачу у задоволенні клопотання в порядку ст. 190 ЦПК України про залучення до розгляду цивільної справи № 2-144/10 (№ 2-32 2011р.) в якості спеціалістів експертів науково-дослідного експертно криміналістичного центру при МВС України на транспорті, які провели почеркознавчу експертизу та надали висновок №6-290.4 від 21.02.05р. Дані спеціалісти повинні були дати пояснення, що стало причиною саме такого висновку вищевказаної експертизи.
     Тобто грубо порушуючи процесуальний закон, щодо обґрунтованості та всебічності дослідження обставин даної цивільної справи, суддя Антонюк О.А., не виявив бажання , досліджувати докази, які так чи інакше підтверджували законність позовних вимог позивача.
     До даної апеляційної скарги апелянт надає, копію почеркознавчої експертизи науково-дослідного експертно криміналістичного центру при МВС України на транспорті (Придніпровська залізниця) №6-290.4 від 21.02.05р. засвідченим


     На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3,4, 57, ч.1 ст. 131, ч.2,3 ст. 213, 292, 294, 295, 296, п.п.1,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, ч.2, ч. 16 ст.9 Закону України "Про страхування", ст.ст. 22,203,215,217, ч.1 ст. 319, ст. 328, абз 2.п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, п.2 Постанови Пленум Верховного Суду України № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09р., п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95р."Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", п.5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ч.1 ст. 10, п.5 ст. 10, ч.3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 41 Конституції України, п. 30.1., ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п. 17.7 Наказу МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ від 24.11.2003 N 142/5/2092 "Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів"


ПРОШУ СУД:

1. Скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по цивільній справі № 2-1536/2010 від 08.09.10, за позовом Стюпана Д.В. до ПАТ "Просто - страхування".
2. Прийняти по цивільній справі № 2-1536/2010 за позовом Стюпана Д.В. до ПАТ "Просто - страхування" нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Стюпана Д.В. до ПАТ "Просто - страхування" у повному обсязі.


ДОДАТОК:

1. Копія рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по цивільній справі № 2-1536/2010 від 08.09.10, за позовом Стюпана Д.В. до ПАТ "Просто - страхування" (2 екз.);
2. Оригінал платіжного документа на підтвердження сплати судового збору;
3. Оригінал платіжного документа на підтвердження сплати витрат на інформаційне забезпечення судового процесу;
4. Оригінали апеляційної скарги від 16.09.10 (2 екз.);
5. Компакт диск (Sony CD-R ємність 700 мв, № 9148 116) наданий Стюпану Д.В., секретарем судді Казак С.Ю. 10.09.10 (механічні ушкодження відсутні).

16.09.10 Д.В. Стюпан

  • Общее
     судопроизводство
  • Хозяйственное
    судопроизводство
  • Административное
    судопроизводство
  • Третейское
     судопроизводство


 РЕЗОНАНСНОЕ ДЕЛО
 • Дело о наследовании
 • Иск о признании принятия наследства
путем совместного проживания
вместе с наследодателем
 • Иск о предоставлении
дополнительного срока
для вступления в наследство
 ПРЕЦЕДЕНТНОЕ ДЕЛО
 • Иск к страховой компании
 Выгодное предложение!
Иск по обжалованию штрафа ГАИ - всего 100 гривен!
 Актуально!
Признание кредитных договоров в валюте недействительными, с рассрочкой долга на необходимое время.
КOHTAКТНАЯ ИНФОРМАЦИЯ
Украина:
Россия (Москва):
Москва, Осенний бульвар, д.4, оф 12.
 Skype truejustice777

 Новая услуга
Юридическое сопровождение брачно-семейных отношений

Партнеры:
Предлагаем услуги семейного юриста!
Услуги специалиста по разрешению правовых сложностей и/или вопросов только Вашей семьи. Абонентская плата - 800 грн. в месяц.
Защита интересов страхователя при наступлении страховых случаев
Событие ДТП, оценка автотранспорта, промежуточное обжалование действий страховщика, судебное обжалование, обжалование действий/бездествия страховщика в соответствующих контролирующих органах




 


















о компании | юридические услуги | контакты | статьи | финансовое право
 
   Юридическая фирма "Куратор"
   2009 г.Днепропетровск