на главную | карта сайта | контакты | українською
 на главную > юридические статьи > Загальна характеристика аграрного законодавства держав ЄС  
 
  Признание и допуск к принудительному исполнению решений иностранных судов, на территории Украины, России, Казахстана (экзекватура, легализация)
   
  Обжалование в Европейском суде по правам человека
   
  Юридическая проверка контрагентов по России, Украине, Казахстану
   
  Услуги для физических и юридических лиц, резидентов России
   
  Защита интересов в суде
   
  Юридические услуги на территории России
   
  Наследование
   
  Досудебное урегулирование споров
   
  Исполнительное производство
   
  Услуги арбитражного управляющего
   
  Защита прав потребителей
   
  Составление и сопровождение договоров
   
  Сопровождение кредитных отношений
   
  Регистрация юридических лиц и СПД
   
  Защита интересов страхователя при наступлении страховых случаев
   
  Обжалование штрафных санкций ГАИ
   
  Межконфессиональные споры
   
  Семейный юрист
   
  Юридическое сопровождение брачно-семейных отношений
   


    • Государственные органы
    • Реквизиты судов
    • Хозяйственные суды
       Украины
 
Партнеры:

РУБРИКИ СТАТЕЙ
• Финансовая деятельность государства
• Предмет, метод и система финансового права
• Правовые основы финансового контроля в Украине
• Государственный бюджет Украины и бюджетное право
• Бюджетный процесс в Украине и его участники
• Налоговое право
• Аграрне право України
• Правовые основы государственного кредита
• Правовые основы страхования
• Правовое регулирование государственных расходов в Украине
• Правовые основы банковской деятельности в Украине
• Господарське право України
• Безпека бізнесу
• Земельне право
• Разное
• Банківське право України
• Громадські об’єднання в Україні
• Інтелектуальна власність
 
Партнеры:

 7 ноября 2014
 Аграрне право України

Загальна характеристика аграрного законодавства держав ЄС

Процеси формування аграрної політики ЄС ще й досі тривають. Історично аграрна політика ЄС створювалася у форматі регулювання системи цін та ринкового механізму сільськогосподарського виробництва щодо наявності доступних та якісних продуктів харчування з метою забезпечення продовольчої безпеки. При проведенні аграрної політики ЄС було визначено два основних її завдання: державне регулювання аграрного виробництва та ринку і проведення структурних реформ щодо укрупнення господарств з використанням програм стимулювання інтенсифікації аграрного виробництва. При цьому перше завдання допомагало виконувати стратегічну мету - забезпечити розвиток стабільного економічного середовища для функціонування сільського господарства держав ЄС. Водночас було здійснено розподіл завдань аграрної політики на загальну (ЄС) та національну (на рівні кожної держави окремо). Цінова та зовнішня політика були виведеш у розпорядження загальних органів ЄС, а національна політика концентрувалася на створенні інфраструктури, стимулюванні аграрного виробництва та збереженні природного навколишнього середовища, а також на вирішенні соціальних питань села. При проведенні спільної аграрної політики ЄС її організатори та виконавці зіткнулося із багатьма проблемами, внаслідок різного економічного розвитку аграрного виробництва в окремих країнах ЄС, різної кількості та розміру господарств; тому її реалізація мала певні регіональні відмінності та особливості. Важливе місце в процесі реалізації аграрної політики ЄС посідають питання забезпечення продовольчої безпеки. Так, 12 січня 2000 р. була схвалена "Біла книга про безпеку харчових продуктів" ЄС. У Європі

"Біла книга" означає офіційне видання, у якому висвітлюються важливі події та процеси у певних галузях суспільного життя. Таким чином, Європейською комісією з питань безпеки харчових продуктів було визначено коло стратегічних заходів, необхідних для поліпшення стандартів безпеки харчових продуктів на декілька наступних років. Підставами для запровадження "Білої книги про безпеку харчових продуктів" стало те, що за останні десятиріччя спостерігався надзвичайний розвиток як методів виробництва і переробки харчових продуктів, так і контролю, необхідного для забезпечення додержання прийнятних стандартів безпеки. Зрозуміло, що в деяких сферах існуюче європейське законодавство повинне бути приведеним у відповідність до вимог сучасності. Було встановлено відповідний офіційний контроль за якістю харчових продуктів на національному і європейському рівнях.

Завданням "Білої книги" стали: прозорість політики ЄС у сфері безпеки харчових продуктів на усіх рівнях й сприяння зростанню довіри споживачів, визначення пропозицій, які перетворять продовольчу політику ЄС на випереджаючий, динамічний, логічно послідовний і всеохоплюючий інструмент для забезпечення високого рівня людського здоров'я і захисту споживачів від існуючих загроз продовольчій безпеці. У "Білій книзі про безпеку харчових продуктів" деталізовано основні принципи продовольчої безпеки держав ЄС. Провідним принципом "Білої книги" в цілому є те, що політика безпеки продуктів харчування має базуватися на всеохоплюючому, інтегрованому підході. Це стосується продовольчого ланцюга в системі "від лану до столу" на усіх етапах від заготівлі кормів і закінчуючи реалізацією готової до споживання продукції. Також усі учасники продовольчого ланцюга (виробники кормів, фермери й виробники продуктів харчування) повинні бути чітко визначені: виробники кормів, фермери й оператори продуктів харчування несуть першочергову відповідальність за безпеку продовольства; компетентні органи проводять моніторинг й несуть відповідальність через організацію спостережень і функціонування систем контролю. Споживачі також мають визнати, що вони відповідальні за належне зберігання, обробку й приготування їжі. Таким чином, продовольча політика "від лану до столу", яка охоплює усі ланки продовольчого ланцюга, включаючи виробництво кормів, вирощування сировини, переробку, зберігання, транспортування й роздрібну торгівлю, повинна втілюватися систематично й послідовно.

Аналіз ризиків має стати основою, на якій базуватиметься політика безпеки харчових продуктів, при цьому ЄС має будувати свою продовольчу політику на застосуванні трьох компонентів аналізу ризиків: оцінка ризиків (наукові рекомендації й аналіз інформації), управління ризиками (регулювання і контроль) й інформація про ризики. Успішна продовольча політика вимагає, щоб існувала можливість відстежувати корми й продукти харчування та їх інгредієнти, таким чином, необхідно запровадити відповідні процедури, що полегшують відстеження і вони включають у себе зобов'язання суб'єктів агробізнесу, що займається кормами та продуктами харчування, дотримуватися відповідних процедур й відкликати з ринку корми й товари в тих випадках, коли виникає ризик для здоров'я споживачів. Оператори продуктів харчування також мають вести ретельні записи про постачальників сировини та складники, що в разі потреби дасть змогу визначити джерело проблеми. Однак потрібно звернути увагу на те, що чітке відстеження кормів і продуктів харчування та їх інгредієнтів - складна проблема й потрібно зважати на специфіку різних галузей і товарів. Обов'язковим є усебічний, інтегрований підхід, що є запорукою логічно послідовної, ефективної й динамічної продовольчої політики у ЄС. Збір інформації та її аналіз є основними елементами політики безпеки харчових продуктів і відіграють важливу роль у визначенні потенційної небезпеки кормів і продуктів харчування.

Фундаментальними актами законодавства ЄС у сфері сільського господарства та забезпечення безпеки харчових продуктів стали: Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 1257/1999 "Про підтримку розвитку сільський районів з боку Європейського гарантійного фонду розвитку сільського господарства" від 17 травня 1999 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 178/2002 "Про встановлення загальних принципів та вимог законодавства щодо харчових продуктів, створення Європейського органу з безпеки харчових продуктів та встановлення процедур у галузі безпеки харчових продуктів" від 28 січня 2002 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 1831/2003 "Питання кормових добавок для використання в годівлі тварин" від 22 вересня 2003 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 1782/2003 "Про встановлення єдиних правил для програм прямої підтримки в рамках спільної сільськогосподарської політики, програми підтримки фермерів і внесення змін в регламенти (ЄС) № 2019/93, (ЄС) № 1452/2001, (ЄС) № 1453/2001, (ЄС) № 1454/2001" від 29 вересня 2003 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 852/2004 "Щодо гігієни харчових продуктів" від 29 квітня 2004 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС Ns 853/2004 "Про встановлення спеціальних санітарних норм для харчових продуктів тваринного походження" від 29 квітня 2004 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 882/2004 "Про офіційний контроль за підтвердженням відповідності законодавчих норм щодо кормових та харчових продуктів, ветеринарних норм та правил догляду за тваринами" від 29 квітня 2004 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 854/2004 "Про встановлення спеціальних правил організації офіційного контролю щодо продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною" від 29 травня 2004 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 1290/2005 року "Про фінансування спільної аграрної політики" від 21 червня 2005 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 1698/2005 "Щодо підтримки розвитку села з боку Європейського Сільськогосподарського Фонду Розвитку Села" від 20 вересня 2005 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 2073/2005 "Про мікробіологічні критерії для харчових продуктів" від 15 листопада 2005 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 1198/2006 "Про Європейський фонд рибного господарства" від 27 липня 2006 р.; Регламент Європейського Парламенту та Ради ЄС № 1974/2006 "Про визначення правил застосування Регламенту Європейського Парламенту та Ради ЄС № 1698/2005 "Щодо підтримки розвитку села з боку Європейського Сільськогосподарського Фонду Розвитку Села" від 15 грудня 2006 р.; Директива Ради ЄС № 89/397 "Про офіційний контроль за якістю продуктів" від 14 червня 1989 р.; Директива Ради ЄС № 90/496 "Про маркування харчової цінності продуктів харчування" від 24 вересня 1990 р.; Директива Ради ЄС № 91/492 "Про санітарно-гігієнічні вимоги виробництва та продажу на ринку живих молюсків" від 15 липня 1991 р.; Директива Ради ЄС № 91/493 "Про санітарно-гігієнічні вимоги до виробництва та продажу на ринку риби та рибних продуктів" від 22 липня 1991 р.; Директива Ради ЄС № 92/46 "Про встановлення вимог виробництва та розміщення на ринку сирого молока, молока, підданого термічній обробці та молокопродуктів" від 16 червня 1992 р.; Директива Ради ЄС № 93/43 "Про гігієну харчових продуктів" від 14 липня 1993 р.; Директива Ради ЄС № 94/36 "Про барвники, призначені для застосування у їжі" від 30 червня 1994 р.; Директива Ради ЄС № 94/65 "Про вимоги до виробництва та продажу рубленого м'яса та м'ясних напівфабрикатів" від 14 грудня 1994 р.; Директива Ради ЄС № 94/62 "Про упаковку та відходи пакування" від 20 грудня 1994 р.; Директива Ради ЄС № 77/96 "Про постачання дитячих зернових продуктів харчування як продовольчої допомоги" від 19 січня 1996 р.; Директива Ради ЄС № 98/83 "Щодо якості води, призначеної для споживання людиною" від 3 листопада 1998 р.; Директива Ради ЄС № 2000/13 "Про наближення законів держав-членів стосовно маркування, презентації та реклами харчових продуктів" від 20 березня 2000 р.; Директива Ради ЄС № 2000/29 "Щодо запобіжних заходів від проникнення на територію

ЄС організмів, які можуть завдати шкоди рослинам або рослинним продуктам та їх розповсюдження на території Співтовариства" від 8 травня 2000 р.; Директива Комісії №2001/95/ЄС "Про загальну безпеку продукції" від 3 грудня 2001 р.; Директива Ради ЄС № 2001/111 "Про певні види цукру, призначені для споживання людиною" від 20 грудня 2001 р.; Директива Ради ЄС № 2001/112 "Про фруктові соки та деякі подібні продукти, призначені для споживання людиною" від 20 грудня 2001 р.; Директива Ради ЄС № 2002/99 "Про встановлення ветеринарних норм виробництва, обробки, розповсюдження та імпорту продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною" від 16 грудня 2002 р.

Розвиток аграрного виробництва у державах ЄС неможливий без здійснення фермерам субсидій. Аграрний сектор ЄС споживає 40% усього бюджету, при цьому у сільському господарстві задіяно лише 5,7% населення і виробляється приблизно 2% ВВП. Започаткування системи субсидування історично було пов'язане з потребою забезпечити, з одного боку, максимальну доступність продуктів харчування для населення європейських країн, а з другого - високий рівень життя фермерів.

Стаття 33 Римського договору 1957 р. регламентує зміст спільної аграрної політики ЄС: забезпечити населення Європи продовольством за розумними цінами, а фермерів - справедливими доходами. Така політика швидко забезпечила Європу продовольством, але штучне підтримання високого рівня життя фермерів призвело до того, що ціни на європейську сільськогосподарську продукцію значно вищі за світові, які формувалися або під впливом субсидованого експорту з розвинутих країн, або дешевого експорту з країн третього світу. Досягти обох цілей одночасно - розумних цін і справедливих доходів - виявилося неможливим. Справедливість доходів фермерів зумовлювала зависокі ціни. Щоб розірвати замкнене коло, ЄС вирішив компенсувати частину вартості сільськогосподарської продукції і запровадив систему субсидування фермерів. У результаті роздрібні ціни стали доступними, а доходи фермерів справедливими саме за рахунок субсидій. Так, з 1992 р. почалося поступове реформування аграрної політики ЄС, і частка витрат на сільське господарство скоротилася з 45 до 38% його бюджету. Реформування також спрямоване на припинення виробництва надлишкової сільгосппродукції, яке ставало дедалі важчим тягарем для бюджету ЄС (адже надвиробництво теж субсидувалося). На період до 2013 р. спільна аграрна політика передбачає поступове зменшення обсягів фінансування сільського господарства, адже мета спільної аграрної політики залишається - створення умов для розвитку багатофункціонального, стійкого та конкурентоспроможного сільського господарства в ЄС.

Головними елементами спільної аграрної політики є:

  1. система платежів фермерам не залежить від обсягів виробництва;
  2. прив'язка платежів до екологічних стандартів, стандартів харчової безпеки, охорони здоров'я та умов утримання тварин, а також підтримки високих аграрних та екологічних умов утримання земель;
  3. вдосконалення політики розвитку сільської місцевості за рахунок надання додаткових коштів, нових заходів щодо захисту навколишнього середовища, покращення якості продуктів харчування та допомоги фермерам у досягненні виробничих стандартів ЄС;
  4. скорочення прямих платежів для більших фермерських господарств з метою фінансування розвитку сільської місцевості;
  5. угода щодо фінансової дисципліни гарантує, що аграрний бюджет до 2013 р. не буде перевищено.

Нова спільна аграрна політика ЄС почала діяти з 1 січня 2005 р. Вона спрямована на відмову ЄС від прямого субсидування сільського господарства. Фермерам будуть компенсувати тільки витрати, пов'язані із захистом навколишнього середовища, відтворенням ґрунтів, покращенням умов утримання тварин, виконанням стандартів харчової безпеки. Тепер основною умовою отримання сільськогосподарських субсидій у ЄС стає дотримання високих стандартів та екологічна спрямованість аграрного виробництва. Виробники сільськогосподарської продукції будуть позбавлені стимулу збільшувати виробництво, орієнтуючись лише на дотації. У підсумку, за відсутності прямої залежності між субсидіями й обсягом виробництва фермери повинні будуть при плануванні орієнтуватися лише на попит на продукцію сільського господарства. Сума платежів фермам визначатиметься на основі обсягів субсидій, отриманих ними у період з 2000 по 2002 рр. Крім цього, платежі будуть здійснюватися у формі одноразових виплат на основі виробничих результатів за попередній рік і можуть бути зменшені на 25% при порушенні екологічних норм, стандартів якості при виробництві продуктів харчування та законодавства щодо охорони праці. Додаткове фінансування фермерів передбачається на здійснення заохочення схем розвитку сільської місцевості, що дозволяють фермерам диверсифікувати аграрне виробництво. Ще одне важливе положення спільної аграрної політики - "модуляція", що передбачає щорічне скорочення протягом 2005-2012 років прямого субсидування господарств, які отримують пряму допомогу в розмірі понад 5 тис. євро. Кошти, що залишаються, будуть перерозподілені між країнами-членами ЄС та спрямовані на розвиток сільської місцевості. Тепер, відповідно до вимоги Німеччини, не менше 80% коштів, що були зекономлені в одній країні ЄС, завдяки виплаті прямих субсидій, повинні бути витрачені в цій самій країні. При збереженні старих принципів субсидування темпи розвитку сільського господарства нових членів могли б розорити ЄС. Тому вони не відразу одержать доступ до субсидій у повному обсязі.

Таку 2004 р. фермери нових членів ЄС отримували сільськогосподарські субсидії в розмірі 25% рівня старих членів, у 2005 р. вони отримали 30%, у 2007 р. - 40%, а потім цей показник буде зростати на 10% щорічно, поки обсяги допомоги не зрівняються в 2013 р. Розмір витрат на фінансування аграрного сектору до 2013 р. залишається на рівні 43 млрд євро на рік, що означає скорочення обсягів субсидій у порівнянні зі старими членами ЄС. Введення нового механізму фінансової дисципліни покликане забезпечити виконання фінансування в межах бюджетного обмеження. У 2006 р. 55% усієї фінансової допомоги отримали фермери старих членів ЄС. Але сам факт членства цих країн у ЄС створює для фермерів відмінні перспективи. Просте застосування ринкових механізмів ЄС приведе до зростання доходів фермерів у таких державах як Болгарія, Румунія, Словаччина. Поетапне збільшення субсидій для країн, які нещодавно приєдналися до ЄС, створить кращі умови для адаптації відповідних процесів у аграрному секторі

Як свідчить досвід спільної аграрної політики країн ЄС та багатьох держав-членів СОТ, сільське господарство не може існувати без цілеспрямованої державної підтримки (субсидування). Країни, що приєднуються до СОТ, відповідно до Угоди СОТ про сільське господарство, беруть на себе певні зобов'язання щодо державної підтримки сільського господарства; доступу на ринок сільськогосподарських і продовольчих товарів; санітарних і фітосанітарних заходів, експортної конкуренції в сільськогосподарській і продовольчій торгівлі.

Держави-члени ЄС можуть у кожній окремій галузі сільського господарства використати 10% свого національного бюджету для прямих виплат, що йдуть на захист довкілля або поліпшення якості чи просування на ринок продуктів у даній галузі, при цьому кошти не повинні обов'язково бути використані в одному й тому самому секторі; вони можуть бути використані для допомоги фермерам, що виготовляють молоко, яловичину, м'ясо кіз та овець у менш заможних регіонах; вони також можуть бути використані для підтримки заходів із управління ризиками - наприклад схем страхування від природних катаклізмів чи спільних фондів для боротьби із хворобами тварин.

Нині всім фермерам, що отримують пряму допомогу обсягом понад 5000 євро на рік, скоротили підтримку на 5%, а виділені в такий спосіб кошти перевели до бюджету Фонду розвитку сільської місцевості. Європейська Комісія пропонує протягом наступних років (до 2012 р.) збільшити обсяг відрахувань на розвиток сільської місцевості до 13%. Також допомогу буде зменшено для більших ферм (для тих, хто отримає понад 100 тис. євро на рік - збільшення відрахувань ще на 3%; 200 тис. на рік - на 6%; 300 тис. - на 9%). Кошти, що будуть у такий спосіб отримані, використають у державах-членах ЄС для посилення програм у сферах боротьби зі змінами клімату, розвитку відновлюваних джерел енергії, управління водними ресурсами та захисту біорозмаїття.



Другие статьи на тему Аграрне право України
 Програми підтримки сільського господарства держав, які нещодавно набули права членства в СОТ
У державах, які нещодавно приєдналися до Європейського Союзу (Болгарія, Румунія, Словаччина), діє комплексна програма розвитку сільського господарства та сільських територій САПАРД (Special accession programme for agriculture and rural development)
 Сільське господарство України після вступу до СОТ
Європейська Рада 11 грудня 1999 р. схвалила спільну стратегію ЄС щодо України, яка спрямована на зміцнення партнерства між Україною та ЄС, передбачає підтримку процесу демократичних та економічних перетворень в Україні, вирішення спільних проблем...
 Права та обов'язки суб'єктів при використанні земель сільськогосподарського призначення
Особливість правового режиму земель сільськогосподарського призначення відображається в обсязі прав та обов'язків власників та користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
 Набуття земельних ділянок сільськогосподарського призначення на умовах оренди та шляхом укладання цивільно-правових угод
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки...
 Порядок оформлення права постійного користування земельними ділянками
Процедура регулюється ст. 123 ЗК України, яка передбачає:подання клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної або комунальної власності до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради...
 Загальна процедура приватизації земельних ділянок
Процедура визначається частинами 6-10 ст. 118 ЗК України і передбачає виділення із земель державної або комунальної власності у власність громадян України земельних ділянок для ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства або садівництва.


  • Общее
     судопроизводство
  • Хозяйственное
    судопроизводство
  • Административное
    судопроизводство
  • Третейское
     судопроизводство


 РЕЗОНАНСНОЕ ДЕЛО
 • Дело о наследовании
 • Иск о признании принятия наследства
путем совместного проживания
вместе с наследодателем
 • Иск о предоставлении
дополнительного срока
для вступления в наследство
 ПРЕЦЕДЕНТНОЕ ДЕЛО
 • Иск к страховой компании
 Выгодное предложение!
Иск по обжалованию штрафа ГАИ - всего 100 гривен!
 Актуально!
Признание кредитных договоров в валюте недействительными, с рассрочкой долга на необходимое время.
КOHTAКТНАЯ ИНФОРМАЦИЯ
Украина:
Россия (Москва):
Москва, Осенний бульвар, д.4, оф 12.
 Skype truejustice777

 Новая услуга
Юридическое сопровождение брачно-семейных отношений

Партнеры:
Предлагаем услуги семейного юриста!
Услуги специалиста по разрешению правовых сложностей и/или вопросов только Вашей семьи. Абонентская плата - 800 грн. в месяц.
Защита интересов страхователя при наступлении страховых случаев
Событие ДТП, оценка автотранспорта, промежуточное обжалование действий страховщика, судебное обжалование, обжалование действий/бездествия страховщика в соответствующих контролирующих органах



о компании | юридические услуги | контакты | статьи | финансовое право
 
   Юридическая фирма "Куратор"
   2009 г.Днепропетровск